Методика підготовки вулично-дорожньої мережі населених пунктів до зимового періоду

 

І. Загальні положення

 

1.1. Методика підготовки вулично-дорожньої мережі населених пунктів до зимового періоду (далі - Методика) є документом, що встановлює  порядок щорічної організації та контролю за станом підготовки підприємств та балансоутримувачів , які здійснюють підготовку та виконують роботи з утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів, до роботи у зимовий період, а також визначає систему організації робіт з підготовки підприємств та балансоутримувачів до сталої роботи у зимовий період з додержанням режиму економії протиожеледних матеріалів (далі - ПОМ) та паливо-енергетичних ресурсів. 

1.2. Ця Методика є обов’язковою для органів місцевого самоврядування, які планують заходи і кошти та контролюють підготовку до утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів у зимовий період, та суб'єктів господарювання незалежно від їх форми власності, які здійснюють підготовку та виконують роботи з утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів у зимовий період. 

1.3. Цю Методику застосовують під час підготовки вулично-дорожньої мережі населених пунктів до експлуатації у зимовий період, за винятком автомобільних доріг загального користування. 

1.4. Наведені в цій Методиці терміни вживають у такому значенні: 

вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху; 

витримка – період часу від початку снігопаду або заметілі до моменту утворення на покритті шару пухкого снігу товщиною 2- 6 см ; 

директивні строки – час, установлюваний спеціалізованим організаціям для ліквідації зимової слизькості після припинення снігопаду, завірюхи або утворення (виявлення) ожеледі; 

експлуатаційне утримання – комплекс заходів щодо технічного нагляду, догляду та утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів; 

екстремальні погодні умови – умови, коли снігопад інтенсивністю більше ніж 5 мм/год триває більше 6 год; заметіль зі швидкістю вітру більше 9 м/с або середньодобову температуру повітря нижче мінус 10°С спостерігають більше двох діб; 

зимове утримання вулично-дорожньої мережі – комплекс заходів щодо забезпечення безпечного та безперебійного руху на вулицях, дорогах, місцевих проїздах, тротуарах у зимовий період, що включає захист вулично-дорожньої мережі від сніжних заметів, боротьбу із зимовою слизькістю та очищення від снігу; 

зимова слизькість (ожеледиця) – всі види снігових, крижаних і снігово-крижаних утворень на проїзній частині, смугах розширення та зупинних майданчиках, при яких коефіцієнт зчеплення становить менш ніж 0,3; 

несприятливі погодні умови – погодні умови, за яких не дозволяється виконання окремих видів дорожніх робіт відповідно до вимог нормативних документів, що регламентують їх проведення. 

1.5. Вказана система передбачає: 

аналіз та підведення підсумків роботи галузі у попередній зимовий період; 

розробку та реалізацію заходів щодо підготовки до наступного зимового періоду; 

контроль та порядок перевірки стану готовності організацій до роботи в наступний зимовий період; 

звітність організацій про стан підготовки та готовності до роботи у зимовий період. 

1.6. Суб’єктами системи організації робіт з підготовки до утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів у зимовий період є: 

Центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства; 

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які можуть утворювати підприємства для утримання вулично-дорожньої мережі державної та комунальної власності чи визначати на конкурсних засадах балансоутримувачів таких об’єктів ; 

приватний власник вулично-дорожньої мережі, що визначає балансоутримувача , що здійснюватиме утримання і ремонт цих об’єктів; 

підприємство та/чи балансоутримувач , що забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт вулично-дорожньої мережі власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього спеціалізовані організації. 

1.7. Підготовка до експлуатації вулично-дорожньої мережі у зимовий період повинна здійснюватися таким чином, щоб у зимовий період підприємство чи балансоутримувач , які виконують роботи з утримання вулиць та доріг населених пунктів, були спроможні виконати ці роботи з дотриманням  вимог "Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14 лютого 2012 року № 54, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2012 року за № 365/20678 (далі – Технічні правила). 

1.8. Робота з підготовки до утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів у зимовий період підприємством чи балансоутримувачем розпочинається з аналізу підсумків його діяльності в умовах минулої зими. 

1.9. З урахуванням аналізу підсумків діяльності в умовах минулої зими, актів Центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та органів місцевого самоврядування про підготовку до наступного зимового періоду підприємства чи балансоутримувачі здійснюють такі заходи з підготовки до наступного зимового періоду: 

розробляють Реєстри вулиць та доріг з їх експлуатаційними характеристиками та визначають вимоги до їх утримання у зимовий період (далі – Реєстри). Реєстри складають окремо для проїзних частин вулиць та доріг з відокремленням місць зі складними умовами руху;для нейтральних зон, тротуарів, місцевих проїздів;зупинок громадського транспорту за формами, наведеними у пунктах 1, 2 , 3 додатка 1 до цієї Методики;

визначають обсяги вулично-дорожньої мережі , що потребують ремонту, за формою, наведеною у пункті 4 додатка 1 до цієї Методики; 

визначають залишки протиожеледних матеріалів та інгібіторів минулого зимового періоду, довідка про які складається за формою, наведеною у пункті 5 додатка 1 до цієї Методики; 

проводять розрахунки необхідної кількості протиожеледних матеріалів та інгібіторів для обробки дорожнього покриття у зимовий період відповідно до розділу 2 цієї Методики за формою, наведеною у пункті 6 додатка 1 до цієї Методики, з урахуванням залишків протиожеледних матеріалів та інгібіторів минулого зимового періоду; 

визначають місця складування протиожеледних матеріалів та виконують заходи, що обумовлені вимогами до їх санітарного утримання; 

виконують поточний та капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі; 

проводять розрахунки необхідної кількості спеціалізованої техніки для зимового утримання вулично-дорожньої мережі відповідно до розділу 3 цієї Методики за формою, наведеною у пункті 7 додатка 1 до цієї Методики ;проводять сезонне технічне обслуговування, а в разі необхідності, і ремонт спеціалізованої техніки (далі ТОіР ); 

створюють страховий запас паливо-мастильних матеріалів, величину якого розраховують відповідно до розділу 4 цієї Методики за формою, наведеною у пункті 8 додатка 1 до цієї Методики; 

проводять підготовку обладнання для підігріву двигунів; 

проводять підготовку водіїв щодо утримання необхідного теплового режиму двигунів при експлуатації взимку; 

проводять підготовку і допуск спеціалістів до роботи у зимовий період; 

проводять підготовку до зимового періоду зливно-наливних засобів; 

виконують ремонт ємностей для зберігання рідкого палива; 

забезпечують придбання теплого спецодягу (валянок, тілогрійок); 

забезпечують комплектування огороджувальних бар'єрів, направляючих конусів та необхідних дорожніх знаків, які необхідно тимчасово виставляти у місцях виконання робіт із очищення проїзної частини вулиць та доріг, а також вивезення снігу, згідно з чинними нормативами; 

виконують ремонт і профілактичні роботи на зливоприймальних системах, а також забезпечують водовідведення у місцях збирання талої та зливової води на проїзній частині доріг; 

проводять розрахунки необхідних обсягів фінансування підготовки до утримання вулично-дорожньої мережі у зимовий період за формою, наведеною у пункті 9 додатка 1 до цієї Методики; 

готують довідки для органів місцевого самоврядування про стан підготовки до утримання вулично-дорожньої мережі у зимовий період. 

1.10. Органи місцевого самоврядування населеного пункту кожен рік здійснюють наступні заходи: 

забезпечують своєчасне фінансування робіт з утримання вулично-дорожної мережі, а також заготівлі протиожеледних матеріалів та інгібіторів для обробки дорожнього покриття у зимовий період; 

перевіряють та затверджують розроблені підприємствами та/чи балансоутримувачами Реєстри вулиць та доріг з їх експлуатаційними характеристиками та вимогами до їх утримання у зимовий період; 

згідно з Реєстрами розподіляють вулично-дорожню мережу та види робіт з зимового утримання між підприємствами та/чи балансоутримувачами ; 

у межах виділених коштів за результатами проведення тендеру визначають та заключають договори з підприємствами та/чи балансоутримувачами, що будуть здійснювати підготовку та проведення робіт з утримання вулично-дорожньої мережі у зимовий період; 

перевіряють розрахунки підприємств та/чи балансоутримувачів щодо необхідної кількості протиожеледних матеріалів, інгібіторів, спеціалізованої техніки для зимового утримання вулично-дорожньої мережі, страхового запасу паливо-мастильних матеріалів; 

на основі цих розрахунків затверджують планові обсяги заготівлі протиожеледних матеріалів та інгібіторів для оброблювання дорожнього покриття, підготовки спеціалізованої техніки для зимового утримання вулично-дорожньої мережі, створення страхового запасу паливо-мастильних матеріалів по населеному пункту за формами, наведеними у пунктах 10, 11, 12 додатка 1 до цієї Методики; 

з урахуванням розрахунків підприємств та/чи балансоутримувачів планують кошти на утримання вулиць та доріг цього населеного пункту у зимовий період за формою, наведеною у пункті 13 додатка 1; 

у разі необхідності складають переліки, які погоджують з Державною автомобільною інспекцією України (далі – ДАІ) населеного пункту: перехресть, на яких у період снігопадів та за інших несприятливих для руху транспортних засобів умов світлофори перемикають на миготливий режим сигналу жовтого кольору;вулиць та доріг, на яких вводять обмеження руху транспортних засобів у зимовий період;вулиць та доріг, на яких можливе вночі перекриття руху транспортних засобів на період очищення проїзної частини;тимчасових стоянок машин і механізмів для прибирання снігу з вулично-дорожньої мережі населеного пункту;

з залученням районних адміністрацій визначають місця снігозвалищ ; 

визначають місця тимчасового накопичення снігу у зимовий період (за необхідності) та розпорядчим документом забороняють вивезення побутових, виробничих, будівельних та інших відходів у ці місця; 

розробляють оптимальні маршрути руху машин для зимового утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів; 

забезпечують збір, узагальнення інформації та підготовку довідок про стан виконання запланованих заходів в цілому по населеному пункту для подання до Центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства за формою, наведеною у пункті 14 додатка 1 до цієї Методики. 

1.11. Центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства: 

координує роботу органів місцевого самоврядування з підготовки вулично-дорожньої мережі населених пунктів до роботи у зимовий період; 

забезпечує збір, узагальнення та підготовку довідок для Кабінету Міністрів України про хід підготовки вулично-дорожньої мережі до роботи у зимовий період за адміністративно-територіальним поділом України за формою, наведеною у пункті 15 додатка 1 до цієї Методики;

інформує Кабінет Міністрів України про хід підготовки вулично-дорожньої мережі до роботи у зимовий період та стан фінансування запланованих заходів за адміністративно-територіальним поділом України;

заслуховує на оперативних нарадах відповідальних працівників органів самоврядування щодо стану підготовки вулично-дорожньої мережі населених пунктів до роботи у зимовий період і готує відповідні пропозиції по усуненню наявних недоліків.

 

II. Визначення потреби у протиожеледних матеріалах 

2.1. При утриманні вулично-дорожньої мережі у зимовий період застосовують хімічний, хімічно-фрикційний та фрикційний засоби боротьби із зимовою слизькістю. 

2.1.1. При хімічному засобі розподіляють чисті ПОМ у кристалічному (технічна сіль, хлористий кальцій тощо) або рідкому (рапа , пластові води тощо) виді.

2.1.2. Хімічно-фрикційний засіб передбачає змішування кристалічних ПОМ з інертними (піском, відсівом від каменеподрібнення тощо) у кількості, що забезпечує розподіл ПОМ, як і при хімічному засобі.

2.1.3. Під час приготування піскосоляної суміші (далі – ПСС) для хімічно-фрикційного засобу вміст технічної солі в піску повинно встановлювати з урахуванням:

а) норм розподілу (щільності посипання), що може забезпечити наявна техніка; 

б) виду сніжно-льодяних утворень; 

в) забезпечення технологічності суміші; 

г) вимог екології. 

2.1.4. При фрикційному засобі використовують інертні матеріали. Для запобігання змерзання інертні матеріали перемішують з (5+-1)% технічної солі. Таку суміш доцільно використовувати при температурі повітря нижче мінус 15°С, а також  поблизу джерел господарського та питного водопостачання, у водоохоронних зонах річок та водоймищ. 

2.2. Обсяг робіт по боротьбі із зимовою слизькістю при утриманні вулично-дорожньої мережі у зимовий період залежить від частоти, інтенсивності та тривалості снігопадів, хуртовин та ожеледі, а також від температури повітря під час таких явищ. Виходячи з кількості випадків ожеледі, її тривалості, температури повітря та товщини сніжно-льодових відкладень, розраховується кількість посипань доріг, норми розподілення технічної солі, потреба в протиожеледних матеріалах та строки виконання робіт.

2.3. Для визначення потреби у фрикційних матеріалах необхідно: 

а) визначити покриття, які доцільно обробляти фрикційними матеріалами; 

б) обчислити площу оброблюваної поверхні покриття: 

1) проїзної частини; 

2) тротуарів; 

3) внутрішньоквартальних проїздів; 

4) зупинок громадського транспорту та інших подібних ділянок, зазначених у пункті 5.30 розділу V Технічних Правил; 

5) крутих спусків та інших аварійно-небезпечних місць, зазначених у пункті 5.17 розділу V Технічних Правил; 

в) для оброблюваних поверхонь покриття з урахуванням гідрометеорологічних даних: 

1) вибрати відповідний вид фрикційного матеріалу; 

2) визначити норми розподілення кожного виду фрикційного матеріалу; 

3) визначити кількість обробок за зимовий період кожним видом фрикційного матеріалу; 

г) виконати розрахунки потреби для кожного виду фрикційного матеріалу, що використовують. 

2.3.1. Площу оброблюваної поверхні покриття визначають окремо по кожному виду покриття за даними, наведеними у формах пунктів 1, 2, 3 додатка 1 до цієї Методики: 

а) площа проїзної частини, з якої виконується прибирання снігу чи льоду під час або після закінчення снігопаду з попереднім оброблюванням ПСС згідно з пунктом 5.3 розділу V Технічних правил (площа проїзної частини з інтенсивністю руху більш ніж 120 автомобілів на годину з розрахунку на одну смугу руху); 

б) решта площі проїзної частини, з якої виконується очищення покриття від шару снігово-льодового накату або льоду за умови відсутності снігопаду, згідно з пунктом 5.16 розділу V Технічних Правил; 

в) площа місць із найбільш напруженим рухом, аварійно-небезпечних ділянок, крутих спусків, перед залізничними переїздами та інших ділянок за інформацією Державної автомобільної інспекції України згідно з пунктом 5.17 розділу V Технічних правил; 

г) площа тротуарів та внутрішньоквартальних проїздів, де використовується пісок без домішок солі, згідно з пунктами 5.29, 5.30 розділу V Технічних правил; 

ґ) площа тротуарів та внутрішньоквартальних проїздів, де допускається використовувати ПСС із трипроцентним вмістом солі, згідно з пунктом 5.29 розділу V Технічних правил; 

д) площа тротуарів та внутрішньоквартальних проїздів, де за умови відсутності снігопаду перед очищенням обробляють покриття протиожеледними матеріалами згідно з пунктом 5.16 розділу V Технічних Правил. 

2.3.2. Кількість технологічних матеріалів, необхідних для оброблювання площі, зазначеної у підпункті "а" пункту 2.3.1 розділу ІІ цієї Методики, визначається у такий спосіб. На підставі усереднених даних Українського гідрометеорологічного центру щодо кліматичних умов у зимовий період за адміністративно-територіальним поділом України, наведених у додатку 2 до цієї Методики, визначають: 

а) вид матеріалу за даними, наведеними у таблиці 3.1 додатка 3 до цієї Методики; 

б) норми розподілення кожного виду матеріалу за даними, наведеними у таблиці 3.2 додатка 3 до цієї Методики; 

в) кількість обробок за зимовий період i-тим видом фрикційного матеріалу ( Ni ) за формулою 2.1:

 

,                    (2.1)
 
            де:
            Nс – середня кількість випадків снігопадів;
            tc – середня тривалість снігопадів, година;
            tq – тривалість етапу обробки, передбачена технологією, година. 
 
Тривалість tq етапу обробки приймається за даними таблиці 3.3 додатка 3 до цієї Методики, значення  tc/tq заокруглюється у менший бік до цілого числа.

Середня кількість випадків снігопадів Nс приймається за даними, наведеними у додатку 2 до цієї Методики для кліматичної зони, у якій розташований даний населений пункт, і коригується у бік збільшення на підставі документально підтверджених статистичних даних стосовно цього населеного пункту за попередні роки щодо випадків снігопадів. 

Кількість Nс випадків снігопадів, що приймається для розрахунку, визначають за формулою 2.2: 

 , (2.2)

де: 

10 – період статистичних даних, рік; 

K – нормативна кількість випадків снігопадів, що приймають за даними додатка 2 до Методики; 

n – кількість років, за які є статистичні дані; 

Koj – кількість випадків снігопадів у j-тому році, 1 ≤ j ≤ n. 

Суму у формулі 2.2 беруть за зазначені n років. 

г) необхідну кількість i-того виду технологічного матеріалу для боротьби із зимовою слизькістю для j-того виду покриття ( Qij ), т, визначають за формулою 2.3. 

 , (2.3) 

де: 

S j – площа, зазначена у пункті 5.16 розділу V Технічних Правил; кв.м ; 

q j – щільність посипання, г/ кв.м ; 

Ni- кількість обробок за зимовий період i-тим видом фрикційного матеріалу згідно з формулою 2.1. 

ґ) необхідну кількість i-того виду технологічного матеріалу для боротьби із зимовою слизькістю на весь сезон ( Qi ), т, визначають за формулою 2.4.

 , (2.4)

де:

n – кількість видів покриття.

2.3.3. Подібним способом визначають кількість певного виду фрикційного матеріалу, що потрібен для боротьби з ожеледицею на проїзній частині, тобто для оброблювання площі, зазначеної у підпункті "в" пункту 2.3.1 розділу ІІ цієї Методики. На підставі усереднених даних гідрометеорологічної служби щодо ожеледиці для конкретної температурної зони та даних про площу оброблюваних ділянок за даними, наведеними у додатку 2 до цієї Методики, визначають: 

а) вид матеріалу за даними, наведеними у таблиці 3.1 додатка 3 до цієї Методики; 

б) норми розподілення кожного виду матеріалу за даними, наведеними у таблиці 3.2 додатка 3 до цієї Методики; 

в) середня за зимовий сезон кількість випадків ожеледиці тривалості N1до трьох годин та більше трьох годин N2 за усередненими даними гідрометеорологічної служби; 

г) площа місць із найбільш напруженим рухом, аварійно-небезпечних ділянок, крутих спусків, перед залізничними переїздами та інших ділянок за інформацією Державної автомобільної інспекції України – окремо площа S1ділянок, де може виникати необхідність екстреного гальмування відповідно до пункту 5.18 розділу V Технічних Правил, та площа S2 решти аварійно-небезпечних ділянок проїзної частини.

На основі цих даних визначають загальну кількість фрикційного матеріалу ( Qs ), т,  за формулою 2.5. 

 , (2.5) 

де: 

q1 – норма розподілення фрикційного матеріалу на ділянках, де може виникати необхідність екстреного гальмування; 

q2 – норма розподілення фрикційного матеріалу на решті аварійно-небезпечних ділянок.

2.3.4. Кількість Q ij певного виду фрикційного матеріалу, який потрібен для обробки площі, зазначеної у підпункті "б" пункту 2.3.1 розділу ІІ цієї Методики, визначається за формулою 2.6. 

, (2.6) 

де: 

Q i – кількість технологічного матеріалу, що розрахована за формулою (2.4);

S j – площа, що зазначена у підпункті "а" пункту 2.3.1 розділу ІІ цієї  Методики, кв.м ;

S0 – площа, що зазначена у підпункті "б" пункту 2.3.1 розділу ІІ цієї Методики, кв.м ; 

q0 – щільність посипання, передбачена підпунктом "б" пункту 2.3.1 розділу ІІ цієї Методики, г/ кв.м ;

q j – щільність посипання, передбачена підпунктом "а" пункту 2.3.1 розділу ІІ цієї Методики, г/ кв.м ;

2.3.5. Кількість певного виду фрикційного матеріалу, який потрібен для оброблювання площі, зазначеної у підпунктах "г", "ґ", "д" пункту 2.3.1 розділу ІІ цієї Методики, визначають за формулою 2.7 окремо для кожного виду площі. 

, (2.7) 

де: 

qk – щільність посипання, що відповідає k - тому випадку; 

Sk – сумарна площа, що відповідає k - тому випадку; 

Nk – кількість днів, що відповідає k -му випадку за зимовий сезон, у які зазначені площі зледенілі або покриті снігово-льодовим накатом;цю кількість визначають згідно з гідрометеорологічними даними; 

k = 1, що відповідає положенням підпункту "г" пункту 2.3.1 розділу ІІ цієї Методики; 

k = 2, що відповідає положенням підпункту "ґ" пункту 2.3.1 розділу ІІ цієї Методики; 

k = 3 що відповідає положенням підпункту "д" пункту 2.3.1 розділу ІІ цієї Методики. 

2.3.6. Сумарну кількість певного виду фрикційного матеріалу визначають шляхом сумування результатів, одержаних за формулами (2.1) - (2.7) розділу ІІ цієї Методики, та множення одержаної суми на коефіцієнт, що враховує аварійний запас матеріалів ( Ka = 1,2 – 1,3). 

2.3.7. Приклад розрахунку планової потреби у  протиожеледних матеріалах на зимовий період наведено у додатку 4 до цієї Методики. 

2.4. Для зменшення корозії металу автомобілів, арматури і бетону, а також для зменшення псування взуття пішоходів в ПОМ додають інгібітори за нормами, наведеними у таблиці 3.4 додатка 3 до цієї Методики. 

 

 

Витрати інгібіторів ( Iij ), кг,  визначають за формулою 2.8.

 , (2.8)

де:

Iij – витрати інгібітору, кг;

Qi – витрати реагенту, кг; 

pj – відсоток даного інгібітору у складі реагенту за даними таблиці 3.4 додатка 3 до цієї Методики. 

 

III Порядок розрахунку потреби в техніці для зимового утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів 

3.1. Необхідну кількість машин для зимового утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів (снігоочисників, розподілювачів ПОМ, снігонавантажувачів, самоскидів, далі – прибиральних машин) визначають з урахуванням розрахункових об’ємів робіт із зимового утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів (далі – прибиральних робіт) та експлуатаційної продуктивності машин. При цьому передбачається, що снігонавантажувачі задіяні для виконання розрахункових об’ємів робіт протягом усієї робочої зміни чи більш довшого часу (півтори чи дві робочі зміни), а плужно-щіткові снігоочисники і розподілювачі ПОМ – лише протягом директивного часу, регламентованого технологією зимового утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів.

При отриманні дробових значень необхідну кількість машин округлюють до цілих у бік збільшення. 

3.2. Обсяг робіт розраховують виходячи з максимально складних погодних умов виконання прибиральних робіт, характерних для даного населеного пункту, коли експлуатаційна продуктивність прибиральних машин найнижча. При цьому потрібну кількість плужно-щіткових снігоочисників і розподілювачів ПОМ розраховують окремо для виконання прибиральних робіт на автомобільних дорогах і в зонах, де робоча швидкість прибиральних машин обмежена (вузькі вулиці з інтенсивним рухом транспорту і пішоходів, тротуари, зупинки громадського транспорту). Загальну кількість плужно-щіткових снігоочисників (або розподілювачів ПОМ) визначають як суму кількості машин, що використовують для виконання прибиральних робіт на автомобільних дорогах і в зонах, де робоча швидкість цих машин обмежена.

3.3. Директивний час виконання окремих видів прибиральних робіт приймають за даними, наведеному у таблиці 1 додатка 5 до цієї Методики. 

3.4. Необхідну кількість розподілювачів ПОМ ( МР ) для виконання роботи протягом директивного часу визначають за формулою: 

 (3.1) 

де: 

n – кількість типів розподілювачів ПОМ; 

MРі – необхідна кількість розподілювачів ПОМ i – го типу. 

Необхідну кількість розподілювачів ПОМ i – го типу ( MРі ) визначають за формулою: 

 (3.2) 

де: 

SРi – площа покриття, що підлягає обробленню ПОМ розподілювачами i – го типу, тис.кв.м ;

ПPi – експлуатаційна продуктивність розподілювача ПОМ i – го типу, тисяч квадратних метрів за годину; 

Tдир – директивний час розподілення ПОМ, год ; 

Kв.п . – коефіцієнт випуску розподілювачів ПОМ на лінію. 

Коефіцієнт випуску розподілювачів ПОМ на лінію ( Kв.п .) приймають за даними, наведеними в таблиці 2 додатка 5 до цієї Методики. 

3.5. Експлуатаційну продуктивність ( ПPi ) розподілювачів ПОМ i – го типу визначають за формулою: 

 (3.3) 

де: 

VР – робоча швидкість руху розподілювача ПОМ, км/ год ; 

BPi – ширина оброблення розподілювачем ПОМ i – го типу, м; 

Kвик – коефіцієнт використання розподілювачів ПОМ на лінії; 

tЗi час завантаження розподілювача ПОМ i – го типу, год ; 

tОi час обробки покриття ПОМ розподілювачем ПОМ i – го типу при одному завантаженні бункера машини, год. 

Робоча швидкість розподілювачів ПОМ (VP) повинна становити 25–30 км/ год , а під час роботи на вузьких вулицях з інтенсивним рухом транспорту і пішоходів, на тротуарах, а також в зоні зупинок громадського транспорту – 10–15 км/год. 

Ширину оброблення ( BPi ) приймають за даними інструкцій з експлуатації машин. 

Коефіцієнт використання розподілювачів ПОМ на лінії ( Kвик ) приймають за даними, наведеними в таблиці 2 додатка 5 до цієї Методики. 

Час завантаження розподілювача ПОМ i – го типу ( tЗi ) визначають за формулою: 

 (3.4) 

де: 

tНi – тривалість навантаження ПОМ до бункера розподілювача ПОМ i – го типу, год ; 

Lв відстань від місця роботи машини до бази ПОМ, км; 

VРтр транспортна швидкість руху розподілювачів ПОМ, км/год. 

Тривалість навантаження ПОМ до бункера розподілювача ПОМ ( tНi ) залежить від корисної місткості бункера. 

Середня відстань від місця роботи розподілювачів до бази ПОМ ( Lв ) визначається середньою відстанню від бази матеріалів до геометричних центрів міських територій, що обслуговуються кожною базою ПОМ. 

Транспортну швидкість руху розподілювачів ПОМ ( VРтр ) приймають за даними, наведеними в таблиці 3 додатка 5 до Методики, з урахуванням середньої відстані між перехрестями вулично-дорожньої мережі. 

Час обробки покриття ПОМ розподілювачем ПОМ i – го типу при одному завантаженні бункера машини (tОi ) визначають за формулою: 

 (3.5) 

де: 

МКі – корисна місткість бункера розподілювача ПОМ i – го типу, куб.м ; 

ρ – щільність ПОМ, т/ куб.м ; 

qн щільність посипання, г/ кв.м ; 

BPi ширина оброблення розподілювачем ПОМ i – го типу, м; 

VР– робоча швидкість руху розподілювача ПОМ, км/ год .

Корисну місткість бункера розподілювача ПОМ i – го типу ( МКі ) приймають за даними інструкції з експлуатації машини. 

Щільність (ρ) чистих кристалічних хімічних реагентів приймають рівною 1,15–1,25, лускоподібних – 0,6–0,7, піску і піскосоляної суміші – 1,35–1,60 т/ куб.м .

Щільність посипання ( qн ) приймають за даними, наведеними у додатку 5 до цієї Методики.

3.6. Необхідну кількість плужно-щіткових снігоочисників ( МО ) для виконання роботи протягом директивного часу визначають за формулою: 

 (3.6)

де:

m – кількість типів плужно-щіткових снігоочисників;

MOi – необхідна кількість плужно-щіткових снігоочисників i – го типу.

Необхідну кількість плужно-щіткових снігоочисників i – го типу ( MOi ) визначають за формулою:

 (3.7)

де:

SOi – площа покриття, що підлягає очищенню плужно-щітковими снігоочисниками i – го типу, тис.кв.м ;

ПОi – експлуатаційна продуктивність плужно-щіткового снігоочисника i – го типу, тисяч квадратних метрів за годину; 

Tдир – директивний час очищення поверхні від снігу, год ; 

Kв.п . – коефіцієнт випуску плужно-щіткових снігоочисників на лінію. 

Коефіцієнт випуску плужно-щіткових снігоочисників на лінію ( Kв.п .) приймають за даними, наведеними в таблиці 2 додатка 5 до цієї Методики. 

3.7. Експлуатаційну продуктивність плужно-щіткових снігоочисників i – го типу ( ПОi ) визначають за формулою: 

 (3.8) 

де: 

VО – робоча швидкість руху снігоочисників, км/ год ; 

BОі – ширина смуги, що очищується, плужно-щіткового снігоочисника i – го типу, м; 

K – коефіцієнт перекриття смуги, що очищується, для плужно-щіткового снігоочисника i – го типу; 

Kвик коефіцієнт використання плужно-щіткових снігоочисників на лінії. 

На міських вулицях робоча швидкість руху плужно-щіткових снігоочисників (VО) не повинна перевищувати 20 км/ год , а під час роботи на вузьких вулицях з інтенсивним рухом транспорту і пішоходів, на тротуарах, а також в зоні зупинок громадського транспорту – 10–15 км/год. 

Ширину смуги, що очищується, плужно-щіткового снігоочисника i – го типу ( BОі ) визначають як ширину відвалу снігоочисника i – го типу з урахування кута його установки за формулою: 

 (3.9) 

де: 

di ширина відвалу плужно-щіткового снігоочисника i – го типу, м; 

α – кут між відвалом та повздовжньою віссю смуги, що очищується. 

Коефіцієнт перекриття смуги, що очищується, для плужно-щіткового снігоочисника i – го типу ( K ) визначають виходячи з ширини смуги, що очищується, та ширини перекриття за формулою: 

 (3.10) 

де: 

BОі ширина смуги, що очищується, плужно-щіткового снігоочисника i – го типу, м; 

ВП– ширина перекриття, м. 

Ширина перекриття (ВП) повинно становити 0,3–0,5 м. 

Коефіцієнт використання плужно-щіткових снігоочисників на лінії ( Kвик ) приймають за даними, наведеними в таблиці 2 додатка 5 до цієї Методики. 

Приклад розрахунку необхідної кількості плужно-щіткових снігоочисників наведено у додатку 6 до цієї Методики. 

3.8. Необхідну кількість снігонавантажувачів ( МН ) визначають за формулою: 

 (3.11) 

де: 

j – кількість типів снігонавантажувачів; 

MHi – необхідна кількість снігонавантажувачів i – го типу. 

Необхідну кількість снігонавантажувачів i – го типу ( MHi ) визначають добовим обсягом робіт: 

 (3.12) 

де: 

QHi максимальний добовий обсяг прибиральних робіт снігонавантажувачів i – го типу, тис.куб.м / доб ; 

ПHi експлуатаційна продуктивність снігонавантажувача i – го типу, тисяч кубічних метрів за зміну; 

KЗМ – коефіцієнт змінності; 

Kв.п . – коефіцієнт випуску снігонавантажувачів на лінію. 

Коефіцієнт змінності (KЗМ) приймають за даними, наведеними в таблиці 2 додатка 5 до цієї Методики. 

Коефіцієнт випуску снігонавантажувачів на лінію ( Kв.п .) приймають за даними, наведеними в таблиці 2 додатка 5 до цієї Методики. 

3.9. Максимальний добовий обсяг прибиральних робіт снігонавантажувачів i – го типу ( QHi ) визначають виходячи з площі покриття, сніг з якої потрібно прибрати з використанням снігонавантажувачів i – го типу, за формулою: 

 (3.13) 

де: 

hм – максимальна товщина шару снігу, що випав за добу, м; 

Kущ – коефіцієнт ущільнення снігу, 0,33 – 0,4; 

SНі – площа покриття, сніг з якої потрібно прибрати з використанням снігонавантажувачів i – го типу, тис.кв.м; 

T – строк вивезення снігу з вулиць, діб. 

Максимальну товщину шару снігу, що випав за добу, ( hм ) приймають за даними, наведеними у додатку 2 до цієї Методики. 

Строк вивезення снігу з вулиць (T) приймають згідно з пунктом 5.13 розділу V Технічних правил. 

3.10. Експлуатаційну продуктивність снігонавантажувачів i – го типу ( ПHi ) визначають за формулою: 

 (3.14) 

де: 

П – технічна продуктивність снігонавантажувачів i – го типу, куб.м / год ; 

T – тривалість робочої зміни, год ; 

KЗП – коефіцієнт зниження продуктивності снігонавантажувача; 

Kвик – коефіцієнт використання снігонавантажувачів на лінії; 

t0 – час припинення роботи снігонавантажувача у разі заміни самоскидів, які надходять під навантаження, хв ;

tНі – час навантаження снігу до самоскиду снігонавантажувачем i – го типу, хв. 

Технічну продуктивність снігонавантажувачів i – го типу ( П ) приймають за даними інструкцій з експлуатації машин. 

Коефіцієнт зниження продуктивності снігонавантажувача (KЗП) приймають за даними, наведеними в таблиці 4 додатка 5 до цієї Методики. 

Коефіцієнт використання снігонавантажувачів на лінії ( Kвик ) приймають за даними, наведеними в таблиці 2 додатка 5 до цієї Методики. 

Час припинення роботи снігонавантажувача у разі заміни самоскидів, які надходять під навантаження, (t0) залежить від інтенсивності руху транспорту по сусідній смузі (авт./ год ) та дорівнює: 

при відсутності руху – 0,83, хв ; 

при 200 автомобілів за годину – 0,88, хв ; 

при 400 автомобілів за годину – 0,97, хв ; 

при 600 автомобілів за годину – 1,1, хв ; 

при 800 автомобілів за годину – 1,28 хв. 

При навантаженні снігу роторним снігонавантажувачем t0= 0 хв. 

Час навантаження снігу до самоскиду снігонавантажувачем i – го типу ( tНі ) визначають за формулою: 

 (3.15) 

де: 

Vсн – об'єм снігу, що навантажують до самоскиду (середня місткість кузова самоскидів), куб.м ; 

П – технічна продуктивність снігонавантажувачів i – го типу, куб.м / год ; 

KЗП – коефіцієнт зниження продуктивності снігонавантажувача. 

Об'єм снігу, що навантажують до самоскиду, ( Vсн .) приймають за даними інструкцій з експлуатації машин (середня місткість кузова самоскидів). 

3.11. Необхідну кількість самоскидів (МС) визначають за формулою: 

 (3.16)

де:

j – кількість типів снігонавантажувачів;

kі – кількість снігонавантажувачів i – го типу;

МСі – необхідна кількість самоскидів для забезпечення безперервної роботи одного снігонавантажувача i – готипу.

Необхідну кількість самоскидів для забезпечення безперервної роботи одного снігонавантажувача i – готипу (МСі) визначають за формулою:

 (3.17)

де:

tb – час вивантаження снігу із самоскиду, хв ;

Lс – відстань до снігозвалища , км;

VСтр – транспортна швидкість руху самоскида, км/ год ; 

tНі – час навантаження снігу до самоскиду снігонавантажувачем i – го типу, хв ; 

t0 – час припинення роботи снігонавантажувача у разі заміни самоскидів, які надходять під навантаження, хв ;

Середню відстань до снігозвалища ( Lс ) визначають середньою відстанню від снігозвалища до геометричних центрів міських територій, що обслуговуються снігозвалищем . 

Транспортну швидкість руху самоскиду ( VСтр ) визначають за даними, наведеними в таблиці 3 додатка 5 до цієї Методики, з урахуванням середньої відстані між перехрестями вулично-дорожньої мережі і приймають як для прибиральних машин магістрального типу. 

3.12. Необхідну кількість автогрейдерів і тракторів зі снігоочисним обладнанням, що використовуються для очищення покриття від снігово-льодового накату або льоду, розраховують аналогічно як для плужно-щіткових снігоочисників. При цьому, робочу швидкість автогрейдера (або трактора) приймають рівною 5–7 км/год.